Одуд

Одуд — помітний птах і спрадавна згадується в різних літературних джерелах, у тому числі й священних писаннях – Біблії та Корані.

Одуд був священним птахом у Стародавньому Єгипті, його зображення можна побачити на стінах пірамід і храмів. 
В арабському Єгипті Одуда вважали символом подяки та любові й зображували поруч з дітьми, що піклуються про своїх батків.

У давньогрецькій міфології, згідно з творами стародавніх класиків, фракійській цар Терей, син бога війни Ареса і бістонської німфи, був перетворений на одуда після того, як спробував убити своїх дружин.

А от бербери з півдня Марокко вважали Одуда люблячим сином. Коли мати померла, він не міг закопати її в землю, а став носити на своїй голові, — така от моторошна історія. Згодом мати перетворилася на його чубчик, а одуд набув неприємного запаху (птах у разі небезпеки випускає неприємний запах).

Цікаво, що його найближчі родичі — рибалочка і бджолоїдка.

Щойно Ви почули, як співає «Одуд» Зверніть увагу яка милозвучна назва птаха українською! Діалектні назви одуда: худотут, вудвуд, вудко, худко, одітут.

Іншими мовами птах називається: Зверніть увагу яка милозвучна назва птаха українською!

Англійською: «Eurasian hoopoe»

Латинською: «Upupa epops»

Російською: «Удод»

Вокалізація одуда така ж особлива, як і його зовнішній вигляд. Голос — глухий, злегка горловий три або п'ятискладовий крик «ум-ум-ум» або «уд-уд-уд» (звідки птах і отримав свою назву), що повторюється кілька разів поспіль. Крім того, у разі здивування або переляку одуд видає пронизливий крик «чі-ір», що нагадує крик кільчастої горлиці. Іноді під час шлюбних ігор або доглядаючи потомство видає глухий розкотистий звук.

Опис

Довжина тіла: 28 см

Розмах крил: 40-45 см

Вага: 50-80 г

Тривалість життя: до 8 років

Голову одуда прикрашає характерний чубок з оранжевих пір’їн з чорно-білими вершинами. Довгий та тонкий дзьоб трохи загнутий донизу, це пристосування для витягування комах із землі. Очі порівняно великі та темні. Оперення тулуба вохристо-руде, на спині та крилах є поперечні чорно-білі смуги. Хвіст довгий, чорний з поперечною білою смугою. Лапи із гострими кігтями дозволяють одуду легко вилізати на стовбури дерев.

Спосіб життя

Для одуда характерний своєрідний хвилеподібний політ – чергування м’яких помахів крил з короткою фазою ширяння. Ця манера є досить незвичною і надає одуду в польоті схожість із великим барвистим метеликом.

Незважаючи на яскраве забарвлення одуда, його досить непросто помітити на землі. Його головний засіб захисту – стоматоліз. Зляканий птах падає на землю, широко розкривши крила та хвіст, і буквально розчиняється в барвистій зелені.

Одуди утворюють пари тільки на період гніздівлі, а решту часу живуть самі по собі або тримаються кочовими групками чисельністю до десятка осіб.

Одуди — м’ясоїди.

Їхня дієта складається майже виключно з дрібних тварин, комах і личинок.

Цікаві факти

Одуди не роблять звичайних гнізд.

Вони не збирають галузок і не вибирають собі місце серед гілок. Одуди шукають дупла в деревах і пеньках, розщелини в скелях чи стінах. Самиці залишаються всередині гнізда поки не вилупляться пташенята. 

Одудів чистюлями не назвеш: вони, на відміну від інших птахів, не прибирають послід, який поступово накопичується в гнізді. Крім того, самиці й молоді птахи виділяють смердючу рідину, яка відлякує хижаків.

Ці птахи мають спеціальний обряд залицяння. Самець дарує самиці смаколик — яку-небудь комаху. Він знає, як завоювати її серце!

Для одуда — дзьоб найважливіший інструмент.

Довгий, дещо загнутий дзьоб одуда допомагає птаху видобути їжу, вирити личинки з-під землі і нагодувати свою малечу в польоті. Вони також використовують свій дзьоб як зброю агресивно захищаючи територію.

Одуди люблять приймати сонячні і пилові ванни.

Упродовж засмагання одуд займає специфічну позицію — розправляє крила і задирає дзьоб вгору.

Рибалочка

Пливуть собі та співають; 

Рибалка літає... 

А попереду отаман 

Веде, куди знає.

Тарас Шевченко "Іван Підкова"

Рибалочка має чимало синонімів — водомороз, плавневий дятел, іванок. Назва «водомороз» також вживається в словниках української мови.

За присутністю рибалочки можна судити про стан води - він оселяється винятково неподалік чистих водойм. Враховуючи постійне зростання забрудненості водойм, чисельність цього виду-індикатора на більшій частині території Європи скорочується. В Україні рибалочка гніздиться майже на всій території, крім Кримського півострова і високогір'я Карпат, хоч в Криму спостерігались окремі випадки гніздування. Регулярно зимує в окремих районах півдня країни та локально біля незамерзаючих водойм по всій території країни.

Щойно Ви почули, як співає «Рибалочка» 

Зверніть увагу яка милозвучна назва птаха українською!

Іншими мовами птах називається:

Англійською:  «Common kingfisher»

Латинською:  «Alcedo atthis»

Російською «Обыкновенный зимородок»

Невеличкий птах, трохи більший за горобця. Блискуче темно-голубе оперення його верхньої частини тіла контрастує з рудою нижньою частиною. Вражає довгий дзьоб. 

Прилітають до нас рибалочки у березні-квітні, оселяються біля водойм, де є схили або круті береги. Протягом місяця Рибалочка риє нору, яка і є гніздом птаха, в якій у квітні-червні відкладає по 3-7 яєць. Вхід до нори завжди над водою, але добре замаскований. 

Закінчивши «виховання» першого виводку пташенят, рибалочки часто вдруге відкладають яйця і таким чином «виводять» малюків двічі за літо.

Опис

Довжина тіла – 16 см

Розмах крил – 24-26 см

Вага – 36-46 г

Тривалість життя – до 15 років

Рибалочка має яскраве оперення, зверху блискуче, блакитно-зелене, з дрібними світлими цяточками на голові та крилах, знизу іржасто-руде. Смужка через око до потилиці і шийку світлі. Голова велика, дзьоб довгий і прямий, крила і хвіст короткі. Самець і самка однакові за забарвленням, але самці трохи більші за розміром і яскравіші. Пересувається тільки за допомогою крил, оскільки має короткі лапки, не призначені для тривалого переміщення. Оперення рибалочки зблизька виглядає тьмянішим; його яскравість досягається через заломлення світла пір'ям.

Спосіб життя

Дорослий рибалочка живе на самоті на своїй домашній ділянці, яка неодмінно включає відрізок берега річки або струмка довжиною близько 1 км. Якщо на вподобаній птахом ділянці з'явиться чужинець, поєдинку між ними не оминути. Бій починається зі стрімких погонь над водною гладдю, і в запалі бійки, супротивники, вчепившись один в одного, нерідко падають у воду. 

Суворою зимою рибалочка покидає свої угіддя і відкочовує на південь на відстань до 2000 км (настільки далекі перельоти трапляються, втім, нечасто), а навесні повертається на свою територію. У раціоні рибалочки переважають дрібні рибки довжиною 3-5 см, на яких він полює із засідки, проте при нагоді пернатий риболов не проти поживитися дрібними рачками, комахами, жабами і пуголовками. 

Нерухомо всівшись на навислу над водою гілку або очеретину, а на морському березі - на камені або хвилерізі, рибалочка пильно видивляється здобич. Побачивши жертву, він стрімко падає в воду, на мить пірнає і зі спійманою рибкою в дзьобі повертається до нірки або на свій спостережний пункт. 

Енергійні помахи коротких сильних крил дають йому змогу швидко піднятися в повітря. Свою здобич птах приглушує кількома ударами об гілку, після чого перехоплює дзьобом так, щоб проковтнути її головою вперед.

Бджолоїдка

     У повісті українського поета та прозаїка доби Розстріляного Відродження Майка Йогансена "Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки Альчести у Слобожанську Швайцарію" можна знайти такий опис бджолоїдки звичайної:

        «Ти давно чуєш, як межи водяві дерев’яні тарелі втручається вищий, чистіший, довший тон. Це друга флейта, флейта-піколо Слобожанської Швайцарії. Ти можеш бачити, який піколо грає на цю флейту.

     Чи не здається тобі, що ці ластівки - от над горою, трохи ніби більші, ніж треба, і крила їх не такі серповидні. От пливе одна така ластівка, крила її складені блідо-оранжеві, а пера слабо-блакитні. Це і є піколо. Це золотава щурка, як правильним півмісяцем, крізь них просвічує сонце і дим! Ці крила кажуть, єдиний залишок колишньої тропічної фавни, ще перед великою мандрою льодових полюсів Землі. Дядьки називають цього птаха бджолоїдом, бо він полює залюбки на бджіл. 

Щойно Ви почули, як співає «Бджолоїдка» Зверніть увагу яка милозвучна назва птаха українською! Іншими мовами птах називається:

Англійською:  «European bee-eater»

Латинською:  «Merops apiaster»

Російською «Золотистая щурка»

Опис

Довжина тіла – 23 - 25 см

Розмах крил – 43 – 48 см

Вага – 45 – 75 г

Тривалість життя - 4 роки
Ці екзотичні птахи є окрасою українського степу, грозою бджіл та улюбленцями фотографів. Вони привертають увагу в першу чергу своїм яскравим забарвленням. Воно настільки яскраве та характерне, що переплутати їх з іншими птахами не можливо.

Спосіб життя

Відзначаючись компанійською вдачею, бджолоїдки живуть сімейними зграйками, що складаються з подружніх пар та холостяків. Кілька таких зграйок утворюють клан, члени якого постійно перегукуються і часто разом полюють. У свою чергу, клани об'єднуються у великі колонії, що налічують від декількох десятків до декількох сотень птахів. 

Сусіди по колонії попереджають один одного про небезпеку. На ночівлю птахи зазвичай влаштовуються в загальній «спальні», за яку може слугувати дерево або чагарник. Вільний від полювання час бджолоїдки присвячують догляду за оперенням, старанно змащуючи і розгладжуючи дзьобом кожну пір’їнку.

Вони часто купаються в піску або воді, щоб позбутися паразитів, а під час дощу приймають душ, розпустивши хвіст і крила. Не менше задоволення приносять їм і сонячні ванни.

За поживу бджолоїдкам слугують різні комахи, яких вони ловлять тільки на льоту. Помітивши в повітрі комаха, птах миттєво кидається навздогін і, спритно маневруючи, наздоганяє її в повітрі. Дрібну здобич бджолоїдка з'їдає відразу, а з великою повертається на гілку, затиснувши її в кінчику дзьоба. Сівши на сідало, птах підкидає жертву так, щоб перехопити її між грудьми й черевцем, потім розбиває хітиновий панцир кількома ударами про гілку і проковтує.

Піймавши бджолу, осу або шершня, бджолоїдка спочатку тре здобич черевцем об гілку, щоб видалити жало і видавити отруту, і тільки після цього проковтує. Окрім ос, бджіл та шершнів, бджолоїдки звичайні ловлять бабок, коників та термітів. Кілька разів в день птахи відригують неперетравлені залишки їжі у вигляді пелеток.

Цікаві факти

Побутує також давня назва «щурка», яку підтверджує і Словник Української Мови з посиланням на видання «Корисні птахи України» (Воїнственський, 1950)[2]. «Щурами», «щурками», «щуриками» в Україні здавна називали тварин, що риють нори і живуть у норах, як наприклад Бджолоїдка. Цікаво, що в російській назві птаха збереглось українське коріння «щур»

Бджолоїдка зауважує в повітрі комаху на відстані до 100 м. Якщо птах голодний, він негайно кидається навздогін, якщо ж бджолоїдка сита, вона лише повертає голову в напрямку можливої здобичі.

Висмикуючи жало у спійманої комахи, бджолоїдка завжди закриває очі, щоб уберегти їх від отрути.

Під час риття нори і гніздової камери птахи викидають 7-12 кг ґрунту.

У щойно відкладеного яйця бджолоїдки шкаралупа рожева, прозора і дуже тонка. Проте згодом, вона твердне й біліє, а відтак стає бурою від контакту з землею.

У гніздовий сезон бджолоїдки звичайна з'їдає за день близько 40 г їжі, тобто приблизно 400 комах завбільшки з бджолу.

Перш спаруватись зі своєї обраницею, самець зазвичай підносить їй «весільний подарунок».