Бджолоїдка

     У повісті українського поета та прозаїка доби Розстріляного Відродження Майка Йогансена "Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки Альчести у Слобожанську Швайцарію" можна знайти такий опис бджолоїдки звичайної:

        «Ти давно чуєш, як межи водяві дерев’яні тарелі втручається вищий, чистіший, довший тон. Це друга флейта, флейта-піколо Слобожанської Швайцарії. Ти можеш бачити, який піколо грає на цю флейту.

     Чи не здається тобі, що ці ластівки - от над горою, трохи ніби більші, ніж треба, і крила їх не такі серповидні. От пливе одна така ластівка, крила її складені блідо-оранжеві, а пера слабо-блакитні. Це і є піколо. Це золотава щурка, як правильним півмісяцем, крізь них просвічує сонце і дим! Ці крила кажуть, єдиний залишок колишньої тропічної фавни, ще перед великою мандрою льодових полюсів Землі. Дядьки називають цього птаха бджолоїдом, бо він полює залюбки на бджіл. 

Щойно Ви почули, як співає «Бджолоїдка» Зверніть увагу яка милозвучна назва птаха українською! Іншими мовами птах називається:

Англійською:  «European bee-eater»

Латинською:  «Merops apiaster»

Російською «Золотистая щурка»

Опис

Довжина тіла – 23 - 25 см

Розмах крил – 43 – 48 см

Вага – 45 – 75 г

Тривалість життя - 4 роки
Ці екзотичні птахи є окрасою українського степу, грозою бджіл та улюбленцями фотографів. Вони привертають увагу в першу чергу своїм яскравим забарвленням. Воно настільки яскраве та характерне, що переплутати їх з іншими птахами не можливо.

Спосіб життя

Відзначаючись компанійською вдачею, бджолоїдки живуть сімейними зграйками, що складаються з подружніх пар та холостяків. Кілька таких зграйок утворюють клан, члени якого постійно перегукуються і часто разом полюють. У свою чергу, клани об'єднуються у великі колонії, що налічують від декількох десятків до декількох сотень птахів. 

Сусіди по колонії попереджають один одного про небезпеку. На ночівлю птахи зазвичай влаштовуються в загальній «спальні», за яку може слугувати дерево або чагарник. Вільний від полювання час бджолоїдки присвячують догляду за оперенням, старанно змащуючи і розгладжуючи дзьобом кожну пір’їнку.

Вони часто купаються в піску або воді, щоб позбутися паразитів, а під час дощу приймають душ, розпустивши хвіст і крила. Не менше задоволення приносять їм і сонячні ванни.

За поживу бджолоїдкам слугують різні комахи, яких вони ловлять тільки на льоту. Помітивши в повітрі комаха, птах миттєво кидається навздогін і, спритно маневруючи, наздоганяє її в повітрі. Дрібну здобич бджолоїдка з'їдає відразу, а з великою повертається на гілку, затиснувши її в кінчику дзьоба. Сівши на сідало, птах підкидає жертву так, щоб перехопити її між грудьми й черевцем, потім розбиває хітиновий панцир кількома ударами про гілку і проковтує.

Піймавши бджолу, осу або шершня, бджолоїдка спочатку тре здобич черевцем об гілку, щоб видалити жало і видавити отруту, і тільки після цього проковтує. Окрім ос, бджіл та шершнів, бджолоїдки звичайні ловлять бабок, коників та термітів. Кілька разів в день птахи відригують неперетравлені залишки їжі у вигляді пелеток.

Цікаві факти

Побутує також давня назва «щурка», яку підтверджує і Словник Української Мови з посиланням на видання «Корисні птахи України» (Воїнственський, 1950)[2]. «Щурами», «щурками», «щуриками» в Україні здавна називали тварин, що риють нори і живуть у норах, як наприклад Бджолоїдка. Цікаво, що в російській назві птаха збереглось українське коріння «щур»

Бджолоїдка зауважує в повітрі комаху на відстані до 100 м. Якщо птах голодний, він негайно кидається навздогін, якщо ж бджолоїдка сита, вона лише повертає голову в напрямку можливої здобичі.

Висмикуючи жало у спійманої комахи, бджолоїдка завжди закриває очі, щоб уберегти їх від отрути.

Під час риття нори і гніздової камери птахи викидають 7-12 кг ґрунту.

У щойно відкладеного яйця бджолоїдки шкаралупа рожева, прозора і дуже тонка. Проте згодом, вона твердне й біліє, а відтак стає бурою від контакту з землею.

У гніздовий сезон бджолоїдки звичайна з'їдає за день близько 40 г їжі, тобто приблизно 400 комах завбільшки з бджолу.

Перш спаруватись зі своєї обраницею, самець зазвичай підносить їй «весільний подарунок».