Крук

«Погляньте на круків, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті!» - говорить Христос у Євангелії від Луки (12:24) Перший серед птахів, котрий згадується у Біблії за назвою був саме Крук. "Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив. І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі." (Буття 8:6-7)

В літературі він зустрічається досить часто. Наприклад у Шекспіра круки змальовані головним чином лиховісними та злими («Юлій Цезар», «Макбет», «Отелло»), але також зображені як добродійники, що годують покинутих дітей («Тіт Андронік», «Зимова казка»). Чарлз Діккенс зобразив крука в ролі витівника у «Барнабі Радж». У поемі Едгара Аллана По «Ворон» крук уособлює втрачене кохання і розпач.

Щойно Ви почули, як співає «Крук» Зверніть увагу яка милозвучна назва птаха українською!

Іншими мовами птах називається:

Англійською:  «Common raven»

Латинською:  «Corvus corax»

Російською: «Ворон»

Опис

Довжина тіла – 64-65 см

Розмах крил – 130-150 см

Вага – до 1,3 кг

Тривалість життя – 100 років у неволі.

Крук – один із найбільш великих представників своєї родини. Оперення однотонно чорне, з синювато-зеленим металічним відблиском. Зовнішні краї великих загострених крил облямовані широко розміщеними маховими перами. Хвіст досить довгий, має клиновидну форму. Ноги чорні, до цівки вкриті пір’ям, три пальці звернені вперед, один – назад. Потужний конічний дзьоб забарвлений у чорний колір і у верхній частині злегка загнутий. Ланцетовидні пера вола завжди стоять сторчма.

«Лексикон» крука винятково великий і розмаїтий. На додаток до найбільш характерного глибокого пронизливого крумкання, під котрим розуміють сигнал про небезпеку, він ще й виспівує пісні, які виражають то ніжність, щастя і здивування, то збудження й гнів. Круки також можуть імітувати звуки інших птахів у межах свого голосового діапазону, особливо ж реалістично вони вміють видавати себе за ворон.

Цікаві факти

Розмах крил досягає 1,4-1,5 метрів.

Крук – один з небагатьох птахів, який здатен виконувати маневри, аналогічні авіаційним фігурам пілотажу.

Вони живуть 10-15 років, в неволі до 75 років.

Крук – один з найрозумніших птахів (наявність інтелекту у них була підтверджена вченими). В одному експерименті, крукові давали пити воду з глибокого глечика, щоб її випити птах додумався кидати в ємність різні предмети і піднімати в ньому рівень води.

Крук може жити в домашніх умовах в якості домашньої тварини (з малих років її приручити неважко, але подорослішавши вона не визнає нікого, крім господаря і стає ревнивим).

Крук легко може зламати палець людини за допомогою дзьоба.

У геральдиці, він є символом передбачливості та довголіття.

Грецькі, єгипетські, китайські, семітські та сибірські легенди змальовують крука як провісника бурі чи негоди. Ймовірно, такі легенди взяли свій початок від Ноя та Потопу.

Крук означає життя й створення у легендах Сибіру, а аборигени Північної Америки вважають його богом-творцем.

У легендах Африки, Азії та Європи крук провіщає смерть.

 

Сорока

Сорока - один з найбільш ошатних представників сімейства воронових. Її яскраве чорно-біле пір'ячко видно здалеку. Птахи, здавна селяться поблизу житла людей, і є звичними представниками міської фауни.

Найпоширеніша думка про сороку, як злодійку, на жаль, не вигадка. Птах дуже любить усе блискуче, і тягне до себе в гніздо. Це може бути блискуча фольга від шоколадки або золоте кільце з коштовним камінням. Нерідкі випадки, коли сороки примудрялися потягти срібні ложечки та інші дрібні блискучі предмети прямо з кімнати, залітаючи з вулиці через відкрите вікно.

Щойно Ви почули, як співає «Сорока» Зверніть увагу яка милозвучна назва птаха українською!

Іншими мовами птах називається:

Англійською:  «Eurasian magpie or common magpie»

Латинською:  «Pica pica»

Російською: «Обыкновенная сорока»

Голос сороки не можна назвати приємним для вуха, це різкі клацання, постукування, хрипкі крики. Натомість, пташиний світ завжди прислухається до стрекоту сороки. Саме обережна і пильна сорока першою попереджає інших тварин про появу пернатого хижака в небі, або про непрошених гостей на землі.

Опис

Довжина тіла – 44-46 см

Розмах крил – 58-60 см

Вага – 150-240 г

Голова невеликого розміру покрита коротким чорним пір’ям з металевим блиском. Тіло покрите м’яким чорно-білим оперенням. Черево, боки та плечі білі; в інших місцях оперення чорне з металевим блиском. Хвіст довгий ступінчастий, в польоті розкривається вузьким віялом. Ноги довгі, тонкі та темні. Три пальці спрямовані вперед, один – назад. Дзьоб у сороки міцний, клиноподібний, забарвлений в темно-сірий колір.

Цікаві факти

У Китаї сорока означає щастя і радість. Існує фразеологізм «зустріч на сорочому містку», що означає зустріч подружжя або закоханих після довгої розлуки.

В Україні до сороки відносяться негативно. Птаху порівнюють з балакучою жінкою. Звідси і фразеологізм «Сорока на хвості принесла».

Сорока одна з найрозумніших пташок. Вчені з'ясували, що область мозку птиці, що відповідає за навчання, можна порівняти за розміром з такою ж областю людського мозку. Сороки здатні впізнавати своє відображення в дзеркалі, розрізняти людей по голосу і зовнішнім виглядом.

Винахідливість у способах крадіжок їстівного, їм немає рівних серед птахів. Птахи здатні об'єднуватися в групи по 2 - 3 особини, тим самим, полегшуючи собі завдання з пошуку їжі.

Сойка

Імітаторські здібності сойки достатньо хороші. Їй підвладні, напевно, не тільки всі звуки живої природи, а й нескінченна різноманітність механічних звуків. Сойка може "стукати", ніби вдаряє дзьобом об дерево, "скрипіти", як незмазане колесо воза. Іноді можна стати свідком і спільного співу сойок. Кожна з них навперебій спочатку видає мінорну свистячу трель, після якої йдуть тихий клекіт, щиглики, глухий передзвін.

Щойно Ви почули, як співає «Сойка». Зверніть увагу яка милозвучна назва птаха українською!

Іншими мовами птах називається:

Англійською:  «Eurasian jay»

Латинською:  «Garrulus glandarius»

Російською «Сойка»

Опис

Довжина тіла – 31-35 см

Розмах крил – 52-58 см

Вага – 170 г

Тривалість життя - 18 років

Оперення на грудях і спині коричнево-рожеве. Покривні крила забарвлені в яскраво-бірюзовий колір, доповнений візерунком з чорних смужок. Верхня частина голови вкрита короткими чорно-білими пір'їнками, які можуть настовбурчуватися, утворюючи невеликий чубчик. Дзьоб короткий і міцний, забарвлений в чорний колір. Від дзьоба до шиї тягнуться широкі чорні «вуса». Очі світлі з темними зіницями. Підхвістя вкрите білим пір'ям. Сильні ноги забарвлені в світло-коричневий колір.

Сойки – справжні пересмішники. Вони з задоволенням передражнюють інших птахів. Але не тільки пташині голоси їм підвладні. Сойки легко відтворюють звуки людської мови, гавкіт собак, мекання кози і навіть стукіт сокири.

                                            

Цікаві факти про Сойку

Сойка – це не дуже великий, але яскравий птах. Вона не пропускає жодної події на своїй території. Все, що привертає її увагу, тут же коментується гучними обуреними криками.

Сойка відіграє роль «поліцейського лісів»: вона завжди на сторожі, своїм скрипучим голосом подає знак лісовим мешканцям про появу людини набагато раніше, ніж людина її помітить.

Розумові здібності сойок виходять за рамки інстинкту. Коли їх узяти з гнізда ще не облітаними, пташенята швидко звикають до людей і при наполегливому вишколі можуть заговорити, як папуги.

Стародавні греки вірили, що ця пташка приносить удачу і називали її «Кісс» (κίσσα).

В середні віки сойок вважали демонічними птахами.

Сойка – робить запаси їжі на зиму. За один раз запасливий птах здатний транспортувати в своєму зобі і дзьобі до 12 жолудів (в її горлі є унікальний під’язиковий мішок, де містяться плоди).

Комора сойки може важити до 6-8 кг. Додатково на зимовий період відкладається букове насіння і лісові горішки.

Залежно від виду, сойки можуть створювати пару на все життя, а можуть – лише для створення потомства.

Унікальним є спосіб, яким цей птаха бореться з паразитами: вона сідає на мурашник і дозволяє комахам на себе піднятися. Працьовиті комашки вбивають паразитів своєю кислотою.

Взимку птахи збираються в зграї (близько 30 -50 птахів) і можуть перебиратися ближче до поселень людей.

Вивільга

В яскраву днину зеленої весни в гаях і лісах починає звучати чистотональне „фіу-фіу-фіу” – лунке, насичене, голосисте. Такий голос тільки у самця вивільги. Мелодійний спів вивільги намагаються копіювати інші птахи – співочі дрозди, берестянки, шпаки, та досягти майстерності господаря звуку їм рідко вдається. Для вивільг, як самців, так і самок, властивий і інший крик, за звучанням цілковито протилежний флейтовому покрику, дратівливий, деренчливий, схожий на крик потривоженої сойки або на вереск кота, якому наступили на хвіст. Через такий крик вивільгу ще називають „дика кішка”.

Щойно Ви почули, як співає «Вивільга» Зверніть увагу яка милозвучна назва птаха українською!

Іншими мовами птах називається:

Англійською:  «Eurasian Golden Oriole»

Латинською:  «Oriolus oriolus»

Російською «Обыкновенная иволга»

Опис

Довжина тіла – до 24 см

Розмах крил – 44-47 см

Вага - 42-100 г

Тривалість життя – 7-8 років

Вивільга – птах дещо більший за шпака. В першу чергу вивільга вирізняється своїм забарвленням. У жодного з наших птахів немає таких яскравих жовтих кольорів у оперенні. Самець яскраво-жовтий, махові пера чорні зі світлими облямівками, стернові – чорні з жовтим. Самиця зверху жовтувато-зелена, знизу блідо-жовта з повздовжніми чорними рисками. Чорний колір на крилах буруватий. Молоді птахи схожі на самку, проте мають більш тьмяне, строкате і темне знизу оперення. Дзьоб у обох статей бурий чи червоно-коричневий, довгий і сильний, тіло видовжене.

Легенда про вивільгу

Існує повір’я, що цей птах пророкує дощ.

Коли всі звірі й птахи працювали над поглибленням озера, вивільга літала поруч і сміялася над ними. Коли ж роботи закінчилися, і озеро наповнилося водою, цю пташку до нього не стали підпускати. З тих пір вивільга уникає водойм і чекає дощу, щоб напитися дощовою водою. А щоб дощ пішов скоріше, вона закликає його своїм співом.

Цікаві факти:

Самець має яскраве жовто-чорне забарвлення, самка блідо-зеленого кольору. Вивільги добре маскуються і тому їх доволі важко побачити на дереві. На землю злітає неохоче.

Можливою причиною походження назви „вивільга” вважають пов’язаність виду з вогкими місцями, на яких ростуть деревостани, де тримаються птахи.

У гонитві друг за друга самці здатні розвивати швидкість до 65 км /год

Тривалість життя звичайної вивільги 8 років. Вивільга – перелітний птах. Зимують птахи в Центральній Африці. Їм доводиться долати від 5000 до 7000 км. Загалом переліт триває майже місяць.

Вивільга – санітар лісу. Цей птах поїдає лісових шкідників – волохатих гусениць, які несуть небезпеку рослинам. В цілому за день вивільги годують пташенят близько 210 разів – по 10-15 разів на годину. У віці 15-17 днів маленька вивільга вже може літати.

Галка

«Дорого обійшлися галці хитрощі. Бо не тільки царя з неї не вийшло, а й стала вона посміховиськом для всього птаства.

Отак деякі люди чужими думками заживають собі слави, але незабаром слава та стає їхньою ганьбою.»

Так закінчується Езопова байка «Галка й птахи». Цікаво, що першому байкарю 6 століття до нашої ери дуже до вподоби була ця пташка, якій він присвятив ще повчальні тексти «Галка та голуби» та «Павич і Галка».

Учені вважають галок істотами, здатними не просто «впіймати» людський погляд, але й, перехопивши його, зрозуміти всю інформацію, яку він містить. Чи означає це, що вони єдині тварини, здатні розуміти погляд людини і оцінювати його важливу роль у передачі інформації?

Звуки — досить дзвінкі викрики «кеее-кеее» або «каа-каа», як наче «га-лка».

Щойно Ви почули, як співає «Галка» Зверніть увагу яка милозвучна назва птаха українською!

Іншими мовами птах називається:

Англійською:  «Eurasian Jackdaw»

Латинською:  «Corvus monedula»

Російською «Галка»

Опис

Довжина тіла – 33–34 см

Розмах крил – 67 – 74 см

Вага – 175 – 280 г

Птах середнього розміру, компактної статури, оперення аспідно-чорне, тільки голова і шия сріблясто-сірого кольору. Райдужна оболонка ока білувата, дзьоб і лапи міцні. 

Чисельність галок на території України в останні роки скорочується. Причинами цього є пряме знищення птахів екологічно несвідомими людьми, втрата місць, придатних для спорудження гніздівель внаслідок зміни традиційних архітектурних форм, та втрата харчової бази внаслідок загибелі комах від техногенного забруднення та зменшення площ плодово-ягідних та горіхових насаджень. Галка перебуває під захистом Бернської конвенції, що передбачає сувору заборону руйнування його гнізд, знищення кладок та пташенят.

Цікаві факти

Галки активно практикують обмін поживою, і слід зазначити, що ініціатива передачі харчу належить донорові, не залежно від статі та ступеня спорідненості. Слід зазначити, що ці птахи схильні ділитись більш бажаною поживою, аніж менш бажаною. Активне дарування поживи найчастіше трапляється в контексті батьківської турботи або ж залицянь.

Порівняно з іншими вороновими, галки більше часу приділяють дослідженню та перевертанню об’єктів своїм дзьобом. Їм властивий більш прямий дзьоб та посилений бінокулярний зір, що є перевагою при пошуку поживи.

Очі галок схожі на людські. Темні зіниці й срібляста райдужна оболонка одразу привертають до себе увагу. Ця фізична подібність дозволила вченим припустити, що птахи можуть спілкуватися за допомогою поглядів не гірше від людей.

Ґава

«Літаючи по дворах, Ґава

Шматок ковбаски добула;

Хоч кажуть, що вона дурна роззява,

А до крадіжки здатная була.»

Так починається одна з байок Леоніда Глібова. А й справді, асоціація з цією пташкою – завжди вправна крадіжка.

Ґава українська наукова назва Сірої ворони. Одна із багатьох пернатих, що пристосувалася до життя у великих містах.

Типове воронове середовище – це, головним чином, відкрита сільська місцевість, узлісся та міські парки, міста та приміські зони. Ґава звичайна на всій території України.

Щойно Ви почули, каркання «Ґави». 

Зверніть увагу яка милозвучна назва птаха українською!

Іншими мовами птах називається:

Англійською:  «Hooded crow (hoodie)»

Латинською:  «Corvus corone cornix»

Російською «Серая ворона»

Опис

Довжина тіла – до 45 см

Розмах крил – 100 см

Вага – до 700 г

Тривалість життя – 35-50 років.

Спина та черевний бік забарвлені у сірий колір, голова, крила, хвіст та маніжка – у чорний. Крила сильні, загострені, тілобудова міцна. Тонкі довгі ноги оперені до цівки, три довгих пальці звернені вперед, один – назад. Рульові пера хвоста досить довгі. Потужний та гострий дзьоб у основи чорний, а на кінці – сірий.

Спосіб життя

  

Поза гніздовим сезоном сірі ворони живуть у великих зграях, нерідко в компанії з іншими пернатими – найчастіше з граками або галками. Вранці вся зграя вилітає на поруки харчів, а ночує завжди в одному і тому ж місці.

Повільно розходжуючи по землі або усівшись на якому-небудь високому пункті спостереження, ворони видивляються поживу, яку убивають ударом дзьоба та заковтують.

Під вечір дружня вороняча зграя відлітає на ночівлю до високих дерев на узліссях, до гаю серед поля або міського парку. Між собою птахи спілкуються характерним хриплим карканням. Ґави також співають, видаючи неголосні звуки, схожі на цвірінчання. Деякі птахи вміло копіюють голоси інших пернатих або повторюють звуки, що десь почули. Мова ворони надзвичайно розвинена, має багатий «словниковий запас». У неї є особливі звуки для залицяння за самкою, звернення до молодняку, збору, лайки, погрози, сигнали тривоги, лиха. Іноді кілька птахів видають один звук, в унісон. У тих випадках, коли оголошений загальний збір.

                                                              Цікаві факти

Вибудовуючи тварин за рівнем інтелекту, людина на наступну за собою сходинку поставила одразу трьох кандидатів: шимпанзе, ворону і дельфіна. Напевно, тому, що визнати, що ворона розумніші мавпи, просто рука не піднялася. До речі, пропорція між мозком і тілом у ворон така ж, як у людини і дельфіна.

Ґави, які будують гніздо вперше в житті, не знають, який матеріал для цього потрібно. Спочатку вони хапають абсолютно невідповідні за формою і розміром палиці, але швидко вчаться підбирати цілком придатні для будівництва.

Дослідження проведені американськими вченими показали, що ворони здатні легко вирішувати логічні завдання рівня розвитку 5 річної дитини.... 

Одуд

Одуд — помітний птах і спрадавна згадується в різних літературних джерелах, у тому числі й священних писаннях – Біблії та Корані.

Одуд був священним птахом у Стародавньому Єгипті, його зображення можна побачити на стінах пірамід і храмів. 
В арабському Єгипті Одуда вважали символом подяки та любові й зображували поруч з дітьми, що піклуються про своїх батків.

У давньогрецькій міфології, згідно з творами стародавніх класиків, фракійській цар Терей, син бога війни Ареса і бістонської німфи, був перетворений на одуда після того, як спробував убити своїх дружин.

А от бербери з півдня Марокко вважали Одуда люблячим сином. Коли мати померла, він не міг закопати її в землю, а став носити на своїй голові, — така от моторошна історія. Згодом мати перетворилася на його чубчик, а одуд набув неприємного запаху (птах у разі небезпеки випускає неприємний запах).

Цікаво, що його найближчі родичі — рибалочка і бджолоїдка.

Щойно Ви почули, як співає «Одуд» Зверніть увагу яка милозвучна назва птаха українською! Діалектні назви одуда: худотут, вудвуд, вудко, худко, одітут.

Іншими мовами птах називається: Зверніть увагу яка милозвучна назва птаха українською!

Англійською: «Eurasian hoopoe»

Латинською: «Upupa epops»

Російською: «Удод»

Вокалізація одуда така ж особлива, як і його зовнішній вигляд. Голос — глухий, злегка горловий три або п'ятискладовий крик «ум-ум-ум» або «уд-уд-уд» (звідки птах і отримав свою назву), що повторюється кілька разів поспіль. Крім того, у разі здивування або переляку одуд видає пронизливий крик «чі-ір», що нагадує крик кільчастої горлиці. Іноді під час шлюбних ігор або доглядаючи потомство видає глухий розкотистий звук.

Опис

Довжина тіла: 28 см

Розмах крил: 40-45 см

Вага: 50-80 г

Тривалість життя: до 8 років

Голову одуда прикрашає характерний чубок з оранжевих пір’їн з чорно-білими вершинами. Довгий та тонкий дзьоб трохи загнутий донизу, це пристосування для витягування комах із землі. Очі порівняно великі та темні. Оперення тулуба вохристо-руде, на спині та крилах є поперечні чорно-білі смуги. Хвіст довгий, чорний з поперечною білою смугою. Лапи із гострими кігтями дозволяють одуду легко вилізати на стовбури дерев.

Спосіб життя

Для одуда характерний своєрідний хвилеподібний політ – чергування м’яких помахів крил з короткою фазою ширяння. Ця манера є досить незвичною і надає одуду в польоті схожість із великим барвистим метеликом.

Незважаючи на яскраве забарвлення одуда, його досить непросто помітити на землі. Його головний засіб захисту – стоматоліз. Зляканий птах падає на землю, широко розкривши крила та хвіст, і буквально розчиняється в барвистій зелені.

Одуди утворюють пари тільки на період гніздівлі, а решту часу живуть самі по собі або тримаються кочовими групками чисельністю до десятка осіб.

Одуди — м’ясоїди.

Їхня дієта складається майже виключно з дрібних тварин, комах і личинок.

Цікаві факти

Одуди не роблять звичайних гнізд.

Вони не збирають галузок і не вибирають собі місце серед гілок. Одуди шукають дупла в деревах і пеньках, розщелини в скелях чи стінах. Самиці залишаються всередині гнізда поки не вилупляться пташенята. 

Одудів чистюлями не назвеш: вони, на відміну від інших птахів, не прибирають послід, який поступово накопичується в гнізді. Крім того, самиці й молоді птахи виділяють смердючу рідину, яка відлякує хижаків.

Ці птахи мають спеціальний обряд залицяння. Самець дарує самиці смаколик — яку-небудь комаху. Він знає, як завоювати її серце!

Для одуда — дзьоб найважливіший інструмент.

Довгий, дещо загнутий дзьоб одуда допомагає птаху видобути їжу, вирити личинки з-під землі і нагодувати свою малечу в польоті. Вони також використовують свій дзьоб як зброю агресивно захищаючи територію.

Одуди люблять приймати сонячні і пилові ванни.

Упродовж засмагання одуд займає специфічну позицію — розправляє крила і задирає дзьоб вгору.